Гіповітаміноз K та авітаміноз K
Випадків дефіциту вітаміну K дуже мало. Дефіцит вітаміну K звичайно не пов'язаний з недостатнім його надходженням з їжею, тому що мікроорганізми кишечнику у великій кількості синтезують його.
Нормальна печінка містить приблизно тридцятиденний запас вітаміну K, та в окремих випадках дефіцит може розвинутись за 7-10 діб.
Недостатність вітаміну K розвивається рідко й може бути наслідком хвороб чи розладів шлунково-кишкового тракту (дисбактеріози, хронічні ентерити, коліти, діарея, дизентерія), захворювання підшлункової залози, уражень, які порушують жовчоутворення (гепатити, цирози печінки) або виведення жовчі в просвіт кишечнику (жовчнокам'яна хвороба, пухлини, дискінезія жовчних шляхів).
Дефіцит вітаміну K може розвитися при тривалому внутрішньовенному харчуванні, тривалому вживанні сульфаніламідних препаратів та інших препаратів, здатних пригноблювати мікрофлору кишечнику, що синтезує вітамін K.
Оскільки вітамін K - жиророзчинний вітамін, захворювання, при яких порушується усмоктування жирів, наприклад целіакія й муковісцидоз, можуть сприяти розвитку його дефіциту в дітей і дорослих. Вживання надмірної кількості рослинної олії теж порушує усмоктування вітаміну K.
Однією з головних причин гіповітамінозу є також застосування антикоагулянтів для запобігання утворення згустків крові. Лікування серцево-судинних захворювань методами традиційної медицини найчастіше містить у собі використання варфарину (Кумадину) та аналогічних лікарських препаратів, які руйнують практично весь вітамін K, наявний в організмі.
До дефіциту вітаміну K призводить також хіміотерапія раку, антибіотикотерапія й застосування протисудомних препаратів.
Вживання вітаміну Е (близько 2200 ME у день) може зменшити засвоєння вітаміну K зі шлунково-кишкового тракту й вплинути на нормальне згортання крові.
Алкоголь і деякі ліки — барбітурати, антибіотики, вазелінове масло викликають зниження рівня вітаміну K. Погіршення засвоєння вітаміну K, як і інших жиророзчинних вітамінів, викликають шипучі напої.
Деякі цефалоспорини діють схоже до непрямих антикоагулянтів, інгібують відновлення та повторне використання вітаміну K.
Знижені рівні вітаміну K часто бувають у людей похилого віку, що ймовірно пов'язане з віковим погіршенням роботи шлунково-кишкового тракту.
Важливо пам'ятати, що вживання кальцію, достатнє для досягнення співвідношення між кальцієм і фосфором більшого 2:1, впливає на синтез вітаміну K або на його засвоюваність і може викликати внутрішні кровотечі.
Нестача вітаміну K в організмі веде до збільшення часу згортання крові (зниження швидкості згортання крові) й розвитку геморагічного синдрому (сильна кровотеча, кровотечі з носа і ясен, внутрішньом'язові крововиливи, підшкірні крововиливи навіть у результаті незначного здавлювання).
Недостатність вітаміну K часто буває в немовлят, у кишечнику яких ще немає необхідних для синтезу вітаміну бактерій. Однак уже через кілька днів після народження організм дитину починає одержувати свій власний вітамін K із травного тракту. У ряді країн вагітним жінкам незадовго до пологів або немовлям для попередження розвитку в них крововиливів (у випадку родових травм) і кровотеч роблять ін'єкції вітаміну K.
У немовлят недостатність вітаміну K проявляється кровотечами з рота, носа, пупка, сечових шляхів. З'являються шлунково-кишкові кровотечі, кривава блювота, рідкий, дьогтьоподібний кал, шкірні й підшкірні кровотечі. Найнебезпечнішими є кровотечі у тканині мозку.
Захворювання може розвиватися з наступних причин:
- через плаценту не проходять жири й, отже, жиророзчинний вітамін K
- печінка немовляти занадто незріла й не виробляє в достатній кількості фактори згортання крові
- у перші кілька днів життя дитину в кишечнику відсутні бактерії, здатні виробляти вітамін K
- у грудному молоці мало вітаміну K
Профілактичне призначення препаратів вітаміну K зразу після народження призвело до зникнення геморагічної хвороби у немовялт в розвинутих країнах.
У дорослих прояви залежать від важкості вітамінної недостатності й проявляються шкірними й підшкірними крововиливами, кровоточивістю ясен, носовими й шлунково-кишковими кровотечами.
Ранньою ознакою гіповітамінозу K є знижений вміст протромбіну в крові (гіпопротромбінемія). Протромбін – один з факторів системи згортання (зсідання) крові, для утворення якого потрібний вітамін K. Низький рівень (менше 50% від нормального) протромбіну дозволяє припускати дефіцит вітаміну K. Однак низький вміст протромбіну може бути викликаний прийманням антикоагулянтів або ушкодженням тканини печінки. Звичайно діагноз уважається підтвердженим, якщо після введення вітаміну K рівень протромбіну збільшується протягом декількох годин, а кровотеча припиняється через 3-6 годин.
При зниженні вмісту протромбіну до 35% настає небезпека крововиливу при травмах; при зниженні вмісту протромбіну до 15-20 % можуть розвитися важкі кровотечі.
При K-Авітамінозі виявляється зниженою концентрація плазмових факторів згортання крові.
Відомий ряд захворювань, що супроводжуються підвищеним згортанням крові й утворенням тромбів у судинах (наприклад, інфаркт, тромбофлебіт). У цих випадках застосовуються різні препарати антивітамінів K.
При дефіциті вітаміну K смерть від кровотечі внаслідок дефіциту вітамін-K-залежних факторів згортання настає раніше, чим розвивається дефіцит інших білків, які містять карбоксильовані амінокислотні залишки. Варфарин та інші непрямі коагулянти запобігають гамма-карбоксилюванню білків-попередників вітамін-K-залежних факторів згортання, що призводить до гіпопротромбінемії.
Введення фітоменадіону швидко відновлює вміст вітаміну K у печінці та за 8-10 годин нормалізує синтез протромбінового комплексу. При важких кровотечах для швидкої нормалізації гемостазу використовують свіжозаморожену плазму. Якщо причина дефіциту вітаміну K не встановлена, його препарати вводять 1 раз у місяць.